В Ірпіні

Запис за телефоном: 095 149 27 89

Джерело – Ірпінь Культурний

24 липня в Гостомельській бібліотеці пройде година допитливих «Таємниці тваринного світу».

Джерело – Ірпінь Культурний

24 липня в Гостомельській бібліотеці пройде година допитливих «Таємниці тваринного світу».

Джерело – Ірпінь Культурний

Джерело – Ірпінь Культурний

Брати з собою у відпустку книгу – гарна традиція, про яку не слід забувати. Якісна і цікава книжка розважить в дорозі, допоможе не нудьгувати на пляжі, урізноманітнить тихий вечір на дачі, а головне додасть вашій мандрівці особливої родзинки, бо це ж наче узяти з собою автора чи його героїв, навчитися чомусь новому, дізнатися про щось особливе.

Анна Гавальда «Мені б хотілось, щоби хтось мене десь чекав»

Читати про книгу.
Купити книгу.

Якщо ви ще не читали цю збірку пронизливих і ніжних історій, то неодмінно маєте це зробити. У книзі 12 новел, які зуміли підкорити світ і серця читачів – їх перекладено вже понад 30 мовами, а цього року й українською. Анна Гавальда яскраво й проникливо зображає звичайне життя, зовнішня простота якого, приховує безліч потаємних бажань, страхів, мрій та образ, а головне – любові у найрізноманітніших її проявах. Потрібно лише вміти її побачити, відчути, дозволити собі «розплющити» серце і поринути у вир емоцій. Тут є місце для тихого смутку і радості, а ще для віри у власні сили, адже не обійшлося без автобіографічної історії про те, що колись Анна Гавальда була нікому невідомою авторкою, що мала мрію, а тепер цю мрію ви тримаєте у руках.

Джоан Гарріс «Ожинове вино»

Авторка відомого роману «Шоколад» не втомлюється дарувати читачам казкові смаколики. На цей раз мова йде про вино, що здатне творити дива і навіть нові світи. Джей Макінтош, письменник, який покинув писати, тому що безнадійно застряг у минулому, натрапляє на шість пляшок домашнього вина, які дивом збереглися з часів його дитинства. Про ті роки він згадує з гострою ностальгією, насолодою і гіркотою, а все через дивакуватого старого-садівника, який назавжди змінив життя Джея, а потім зник без сліду. От тільки встиг створити і залишити ягідне вино, яке вміє чарувати і розповідає історії. Пошук себе, свого місця у світі, свого втраченого таланту жене Джея геть з Лондона до Франції, де він знаходить те, що, здавалося, було навіки втрачене. Роман «Ожинове вино» – це, безумовно, казка про вино, яке потрібно виготовити, і провину, яку треба допити до кінця, про дружбу і кохання, на які заслуговує кожен, хто у них вірить.

Уте Ерхардт «Хороші дівчатка відправляються на небеса, а погані – куди захочуть, або Чому слухняність не приносить щастя»

Ця книга покликана розбудити емоційно залежну, закуту у стереотипи жінку і дати їй можливість саморозвиватися й досягати поставлених, не суспільством, а нею самою, цілей. Уте Ерхардт, відомий німецький психоаналітик, пропонує не просто рецепти, а свідомий відхід від усталених кліше. В тому числі, відкидання впливу батьківських моделей, трансформування традиційної ролі у сучасну самодостатню та незалежну роль. Найважливіша ідея, що міститься у книзі для сучасної жінки – можливість позбавитися страху самотності за умов вибудовування лінії самодостатності та незалежності. Деяким панянкам вона може здатися надто феміністичною, але багатьом закомплексованим жінкам і тим, хто відчуває, що роль «хорошої дівчинки» для них замала, кине потрібний ментальний виклик, аби вони стали сильнішими і рушили з мертвої точки.

Софія Андрухович «Фелікс Австрія»

Читати про книгу.

Купити книгу. 

Станіславів (Івано-Франківськ) початку ХХ століття. Краєчок Австро-Угорської імперії, де бруківкою тупцюють тисячі людей усіх верств, а розмови точаться польською, українською та ідишем. Тут живуть, страждають, нероздільно закохуються, захоплюються наукою і шарлатанськими виступами всесвітньо знаних ілюзіоністів, розважаються на балах і карнавалах, ходять на шпацер і ховають таємниці у різьблених комодах. А ще тут багато і смачно ласують всілякими автентичними для того часу і місця стравами, тож гурманам буде чим розважитися. У романі дві героїні: Аделя – стандартна модель розніженої пані, яку можна зустріти як у романтичному епосі, так і в сучасних телевізійних серіалах, та Стефа – образ в усіх сенсах цікавіший і жвавіший: саме від її особи ведеться оповідь, саме її голос проговорює власні інтенції й життя епохи. Стефа, немов гід по старому Станіславові, що намагається передати бодай частинку себе крізь дотики, запахи й смаки. І виходить у неї напрочуд переконливо і атмосферно.

Торнтон Вайлдер «Теофіл Норт»

Останній роман метра американської літератури позбавлений традиційних для автора епічності чи рефлексії. Ця книга сповнена свіжості, юнацької ніжності та зухвалості, провінційності та гумору. Вона надзвичайно літня, а ще вінтажно-американська, бо йдеться про 1926-й рік, проведений головним героєм Теофілом Нортом в містечку Ньюпорт у крихітному штаті Род-Айленд на узбережжі Атлантичного океану. Він знайомиться з непересічними мешканцями Ньюпорту, змінює їхні життя, захоплюється їхніми прекрасними старовинними будинками. Ця книга обов’язково змусить вас усміхатися і навіть трішечки закохатися у красунчика і розумашку Теофіла.

Патриція Вентворт «Китайська шаль»

Класичний англійський детектив у стилі Агати Крісті. Власне, Патриція Вентворт жила і творила в один час з «королевою детективу», а її старенька місс Сілвер навіть трохи випередила свою колегу місс Марпл, адже перший роман з її участю з’явився на декілька років раніше, ніж «Вбивство у будинку вікарія». Так, розслідування блискуче вестиме незаміжня пані похилого віку з гострим розумом, пильним оком та вічним плетивом під рукою. Англія, 1943 рік. Молода і чарівна дівчина Лора отримує спадок та їде в свій маєток, де на неї чекає знайомство з тамтешніми мешканцями. Під час гучного святкування у маєтку відбувається вбивство місцевої «la femme fatale» Таніс, а подозра падає чи не на кожного гостя. Секрети будуть розкриті, а винний покараний завдяки старанням старенької місс Мод, ну, а Лора, звісно, зустріне справжнє кохання. Ще одним приємним бонусом для дійсних шанувальниць детективів стане дружба місс Мод і місс Марпл.

Памела Дракермен «Французьке виховання: історія однієї американської мами в Парижі»

Читати про книгу.

Купити книгу. 

Книжка від мами, про маму і для мами, й неважливо, чи йдеться про маму майбутню, чи ту, що вже відбулася. Памела Дракермен, нью-йоркська журналістка, розкриває читачам секрети науки правильного «дітоводства», мистецтва мудро виховувати сучасну дитину без шкоди для життя і побуту батьків. Відбувається це на тлі її життя в Парижі, де вона живе з чоловіком і виховує трійко дітей, навчаючись у обізнаних французьких мам з її оточення. Разом з тим вона приміряє на себе роль журналістки-дослідниці й вивчає підвалини французьких побутових звичок та суспільних очікувань і простежує їх розвиток від творів Русо до втілення у політику соціального захисту. При цьому книга дуже жива, іронічна, сповнена життєвих реалій, прикладів і кумедних ситуацій.

Анна Бронте «Незнайомка з Вілдфел-Холу»

Анна була наймолодшою серед відомих сестер Бронте. Вона померла не досягнувши і тридцятирічного віку, але встигла залишити по собі два великих романа. Слава не торкнулася її лише тому, що владна і стримана Шарлотта заборонила досить прогресивний роман сестри «Незнайомка з Вілдфел-Холу» до подальшої публікації. Але книга таки дійшла до читачів світу і сьогодні її можна знайти на полицях українських книгарень. Вона написана у вигляді листів молодого чоловіка Гілберта Маркхема і фрагментів щоденника його таємничої сусідки Хелен Грехем. Роман, як і годиться для англійської класики, напрочуд витончений, сповнений цікавих деталей старовинного побуту, вишуканих діалогів і похмурих таємниць. До того ж, у “Незнайомці з Вілдфел-Холу», чи не вперше в літературі, постає жінка, яка сказала “ні» усталеним правилам і навіть сама заробляє собі на життя.

Дара Корній, Тала Владмирова «Крила кольору хмар»

Читати про книгу.

Купити книгу.

Книга про ангелів, що мешкають серед нас з вами, але мають набагато більше клопотів, особливо принадна для юних читачок – прихильниць фентезі та містичної романтики. Творчість тандему Корній/Владмирова – це такий собі сучасний магічний реалізм, на кшталт Маркеса, Кортасара і Сафона, якби вони були жінками. В декораціях львівських вулиць і закутків, у жорстокому, але все ще повному чудес світі дівчина-сирота Ада й водночас справжній ангел-вигнанниця мусить зробити непростий вибір між світлою і темною стороною. Тут ви знайдете і міфологію з мудрими притчами про давніх богів, і витончені описи міста Лева, що постане своєрідним духом, і живі дотепні діалоги персонажів, серед яких присутні, як пересічні люди, так і чарівні істоти, а напрочуд стильна, “смачна» літературна мова не розчарує навіть найприскіплівішого читача.

Антонія Баєтт «Володіти. Романтичний роман»

Володарка Букерівської премії (до речі, саме за цю книгу), шанована англійська письменниця і поетеса Антонія Баєтт створила не просто роман, а окремий альтернативний світ, літературну легенду про двох поетичних геніїв Вікторіанської епохи Рандольфа Генрі Падуба і Крістабель Ла Мотт, які пережили неймовірну історію кохання, але, ставши заручниками обставин і суспільства, приховали її від усього світу. Двом сучасним вченим і літературознавцям Рональду і Мод випаде унікальний шанс розкрити таємницю відносин Рандольфа і Крістабель. Розшукуючи підказки у старовинних текстах і забутих схованках, їм доведеться стати заручниками цього дослідження й тінями своїх кумирів, аби поєднати власні долі й отримати шанс на щастя. Цей роман – справжня насолода для інтелектуала: захопливий, гостросюжетний, щедро приправлений вишуканою поезією і ретельними описами буднів архіваторів, університетських перепетій й витонченого вікторіанського побуту, а ще, будьте певні, фінал виявиться неочікуванним і чарівним.

Видавництво Старого Лева

Джерело – Ірпінь Культурний

Пам’ятник (погруддя) Тарасові Шевченку в Ірпені. Жовтень 2010 року. Знаходиться на вулиці Шевченка.

В 2004 році на прохання і коштом азербайджанської громади Приірпіння було встановлено Пам’ятник академіку Заріфі Азіз кизи Алієвій, дружині азербайджансько гопрезидента Гейдара Алієва Пам’ятник встановлено На вулиці Заріфи Алієвої біля Парку дружби імені академіка Заріфи Алієвої. Автори — скульптор Гурбанов Сейфаддін Алі огли та архітектори В. О. Рак і Б. М. Піаніда.

Пам’ятник воїнам Великої Вітчизняної війни, Героям, що загинули за Батьківщину.

Пам’ятник взимку

Пам’ятник влітку

Погруддя ліквідатора аварії на ЧАЕС (1986) Героя Радянського Союзу Володимира Павловича Правика.

Було відкрито 30 жовтня 1988 року. Автор — архітектор В. Є. Гуменюк.

Погруддя взимку

Погруддя влітку

Танк в Парку Перемоги.

Пам’ятник Федору Григоровичу Кричевському встановлено у 1980 році на місці садиби (на розі вулиць Соборної та Павленка), де в 1944—1947 роках мешкав художник (вул. Павленка, 1 (вул. Революції)), згідно з рішенням адміністрації і парторганізації Київського художнього інституту. Являє собою стелу з білого мармуру заввишки 2 метри, на якій викарбувані профіль художника та роки його життя. Автор — Б. М. Піаніда

Вулиця Університетська, біля Національного університету державної податкової служби України.

Джерело – Ірпінь Культурний

Але все по-порядку. Київський купець I гільдії, Іван Чоколов, старший брат Миколи Чоколова, який був купцем II гільдії, разом з братом створив винокурно-дріжджовий завод на Подолі. Саме на честь братів Чоколових називається район Києва – Чоколівка, де селились робітники заводу купців. Але справами заводу займався молодший брат – Микола Чоколов, а Іван мав власний бізнес. Він займався друкарською справою, мав кілька друкарень. На них, інколи, друкувалися брошури й книги, що потім заборонялися (а типографія ризикувала бути закритою), наприклад, «Відкритий лист поляка П. Н. Белашеву» Є. Старчевського, де критикувалися польсько-російські відносини. Також друкарня друкувала географічні атласи, нотні збірки для всієї Росії. Крім того, нехтуючи Уваровською забороною, він друкував українською мовою зібрання творів Нечуя – Левицького. Іван Чоколов і сам був упорядником поетичних збірок популярних українських поетів.

Джерело – Ірпінь Культурний

Церква Святителя Миколая (Миколаївська церква) — православний (УПЦ МП) храм у місті, сучасний духовний осередок міста, було збудовано у 1999 році. Храм розташований на території Національного університету державної податкової служби України.

Храм є еклектичним за архітектурою, з деякими елементами українського бароко.

Після першої відслуженої літургії Його Блаженство Володимир (Сабодан), митрополит Київський і всія України, вручив в дар храму частку мощей святителя і чудотворця Миколая.

9 грудня 2001 року Преосвященнійший Павло єпископ Вишгородський, намісник Києво-Печерської Лаври, відслуживши в храмі літургію, подарував йому частку мощей чотирьох преподобних Печерських (прп. Аліпія-іконописця, прп. Нестора-літописця, прп. Мойсея Угрина, прп. Агапіта-лікаря), а також священномученика Володимира митрополита Київського і Галицького.

Джерело – Ірпінь Культурний

Ірпінська Троїцька церква — найстаріший храм міста. Збудована у 1910 році. Дерев’яна, обкладена цеглою.

Третього березня 2015 року протоієрею Памфілу, настоятелю Свято-Троїцького храму нашого міста виповнилося — 90 років! У довжині його життєвого шляху, вписався ледь не весь вік нашого міста, а день народження припав на його День Ангела.

Памфіл Микитович завжди виховав не одне покоління православної пастви. Його стежкою пішли рідні діти, отець Сергій служить у Свято-Троїцькому храмі міста, другий син, отець Василь — у Києві на Деміївці. Донька Анна є регентом одного з найкращого хорів православних церков України, наймолодша донька Олена нині проживає в Канаді,  її чоловік  також є священиком. Отець Памфіл свого часу  закінчив музичне училище.

Привітати отця Памфіла прийшло багато прихожан, зокрема колишній очільник міста Олег Бондар, депутати Ірпнінської міськради Петро Ященко, Петро Король та інші. Архієрейську службу на честь ювілею відправив єпископ Макрівський, Іларій, повідомивши, що Блаженішим митрополитом Онуфрієм отцю Памфілу було присвоєно орден Андрія Первозванного I  ступеня. Многая літа!

А 1 червня, у День Святого Духа, за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія вікарій Київської Митрополії єпископ Макарівський Іларій взяв участь у святкуванні 100-річчя Свято-Троїцького храму та звершив Божественну літургію.

Владиці співслужили: благочинний Ірпінського благочиння протоієрей Олександр Федоричко, настоятель храму протоієрей Памфіл Вовченко, клірики і гості парафії у священному сані. Під час богослужіння єпископ Іларій вимовив проповідь, прочитав молитву Господу Вседержителю про мир і припинення міжусобної ворожнечі в Україні, а також підніс заупокійну молитву про всіх дітей, які загинули у зоні збройного конфлікту на Сході України.

З нагоди престольного свята владика, духовенство та віряни пройшли хресною ходою навколо храму. Єпископ Іларій привітав усіх зі сторічним ювілеєм і передав присутнім благословення Предстоятеля Української Православної Церкви.

Джерело – Ірпінь Культурний